Булінг у школі: чому це проблема всього класу і що робити батькам

Булінг зачіпає весь клас: дитину, яку цькують, дитину, яка цькує, і тих, хто мовчки на це дивиться. Тому якщо вашого підлітка в школі ніхто не ображає, булінг його все одно стосується, і батькам кожної з цих дітей є що робити.

Я працюю з підлітками понад 10 років, і коли ми в Школі лідерства проводимо зустрічі про булінг, говоримо з усіма трьома сторонами. Батьки зазвичай уявляють двох дітей: кривдника і жертву. Хоча найбільша група в цій історії інша. Це клас, який бачить, сміється або відводить очі.

За даними UNICEF, у світі трохи більше ніж кожен третій учень 13–15 років стикається з булінгом (джерело). Європейське дослідження ВООЗ, у якому опитали понад 279 тисяч підлітків 11, 13 і 15 років у 44 країнах і регіонах, показало, що близько 11% підлітків цькують у школі, 15% (приблизно кожен шостий) пережили кібербулінг, а самі цькують інших у школі в середньому 6% (джерело). Спостерігачів у цих цифрах немає, хоча в кожному класі їх більшість.

Звідки в класі береться цькування

Цькування росте зі страху підлітка опинитися поза групою, а цей страх набагато старший за школу.

На марафоні для батьків я пояснюю це так. Колись людина виживала тільки разом зі своїми: у сім’ї, у племені. Вигнали з племені, і ти лишився сам проти холоду і хижаків, а це майже напевно смерть. Цей страх досі живе в нас на рівні генетики. Дорослий уже має досвід і внутрішню опору, а підліток ще ні. Тому в 12–15 років думка однокласників важить для дитини більше, ніж усе, що ви роками говорили їй удома. Навіть фраза «мені ніхто не потрібен» найчастіше є захистом.

З цього страху виростають обидві ролі. Підліток, який не вміє захищати свої кордони, стає або легкою мішенню для булінгу, або сліпо підкоряється грі зграї. Діти знущаються з інших саме тому, що бояться: якщо не я сміюся, то сміятимуться з мене.

І ще одне спостереження з практики. У зоні ризику опинитися в ролі жертви діти з неадекватною самооцінкою, причому і з заниженою, і з завищеною. Тому «будь упевненішим» або «не звертай уваги» тут не допомагають. Допомагає досвід, де дитина бачить себе реально: що в неї виходить, а що поки ні.

Коли в реальній групі занадто страшно, підліток іде в телефон. Там ти прийнятий, там дешевий дофамін, і не треба виходити із зони комфорту, щоб отримати визнання.

Якщо вашу дитину цькують

Дитині, яку цькують, найбільше потрібно відчути, що вона не сама і що дорослі на її боці. Прибрати всі труднощі з її життя ви не можете. А прибрати самотність перед цими труднощами можете.

Перше. Вислухайте до кінця і не шукайте провини в ній. Питання «А чого ти не дав здачі?» звучить як турбота, а дитина чує в ньому: «Ти сам винен». Скажіть: «Дякую, що розповів. Ти правильно зробив, що прийшов до мене. Далі розбираємося разом».

Друге. Дайте їй слова, на які можна спертися. Підліткам на наших зустрічах я кажу так: «Тебе не зобов’язані любити. Не зобов’язані поважати і дружити з тобою. Але зобов’язані тебе не чіпати. Ти маєш право на те, щоб тебе ніхто не ображав». Дитині, яку цькують, часто здається, що спокій треба заслужити. Ні, це право в неї вже є.

Третє. Не обіцяйте мовчати. Поясніть: «Я не можу тримати це в секреті, бо моє завдання тебе захистити. Але я наперед скажу тобі, з ким і про що говоритиму». Так ви не дієте за її спиною і зберігаєте довіру.

Четверте. Фіксуйте факти: скріншоти переписок, дати, імена тих, хто бачив. З ними йдіть до класного керівника і шкільного психолога, а якщо цькування не припиняється, до адміністрації. В Україні булінг учасника освітнього процесу є адміністративним правопорушенням (стаття 173-4 КУпАП), тож ви просите школу виконати її обов’язок.

П’яте. Дайте дитині інше коло визнання. Коли однокласники знецінюють, самооцінка підлітка летить шкереберть, бо школа часто його єдиний світ. Ваше завдання зробити так, щоб клас перестав бути єдиним місцем, де дитина спілкується з ровесниками. Спорт, гурток, волонтерство, молодіжна лідерська програма підійдуть, якщо там її приймають і там у неї щось виходить.

На одному з моїх прямих ефірів наша випускниця Катя розповіла, що два роки переживала сильний булінг у німецькій школі. На перших заняттях у Школі лідерства вона сиділа в куточку, як сіра мишка, і майже ні з ким не говорила. Тепер Катя в іншому класі. Страх, каже вона, нікуди не зник, його просто стало значно менше, і вона відповідає на уроках німецькою, хоча мова досі дається їй важко. Мені дорога саме ця чесність: Катя досі боїться і все одно відповідає на уроках.

Якщо ваша дитина цькує інших

Спершу з’ясуйте, що відбувається з самою дитиною, і тільки потім вирішуйте, що з цим робити. Дзвінок «ваш син цькує однокласника» вибиває з колії, і хочеться або захистити («мій не міг»), або покарати так, щоб запам’ятав. Обидві реакції закривають розмову.

Перше. Розпитайте без вироку. Я завжди нагадую батькам, що поведінка підлітка є підказкою, а не ярликом. Спитайте: «Що між вами відбувається? Що ти відчуваєш, коли це робиш? А що буде, якщо ти перестанеш?» На останнє питання діти іноді відповідають чесніше, ніж ви очікуєте: за цькуванням часто стоїть страх самому опинитися на місці того, з кого сміються.

Друге. Не відповідайте тиском на тиск. Крик і покарання вдома вчать того самого, що й булінг у класі: хто сильніший, той і має право давити. Після такого уроку дитина рідко перестає цькувати. Вона вчиться робити це так, щоб дорослі не помітили. Домовтеся про наслідок, пов’язаний із вчинком: вибачитися, відновити зіпсоване, піти до психолога. Як вибудувати наслідки замість покарань, я розповідаю в статті покарання чи наслідок.

Третє. Пам’ятайте правило, яке я повторюю на марафоні: якщо ви не прийматимете свою дитину, її прийматиме хтось інший. Підліток, якому вдома бракує визнання, шукає його в групі, а булінг теж дає статус. Тому поруч із розмовою про вчинок має бути інше: помічайте вголос, що в нього виходить, і кажіть про це конкретно.

Четверте. Покажіть інший шлях до поваги. З підлітками в Школі лідерства ми багато говоримо про те, хто такий лідер. Лідер є людиною, за якою хочуть іти. Того, кого бояться, терплять лише доти, доки він сильніший.

Якщо ваша дитина мовчки спостерігає

Вона теж страждає від булінгу, хоча її ніхто не чіпає. Дитина, яка щодня бачить цькування, засвоює, що втручатися небезпечно, а найбезпечніше бути непомітним.

Це сильно б’є по навчанню. Щоб підліток хотів пізнавати нове, йому потрібне відчуття безпеки: не переживати, що про нього подумають інші, і не боятися помилитися. Подивіться, скільки дітей навіть на онлайн-уроках не вмикають камери. Для мене це хороший показник того, наскільки безпечно вони почуваються серед однолітків.

Що можна зробити вдома:

• Спитайте прямо: «У вас у класі когось цькують? Що ти про це думаєш?» Вислухайте без оцінки, навіть якщо почуєте «та він сам винен».
• Поясніть, що допомогти можна без героїзму. Не сміятися разом з усіма. Підійти на перерві до того, кого ображають, або написати йому. Сказати дорослому.
• Розведіть поняття «донести» і «попросити про допомогу». Для підлітка сказати вчителю часто означає стати «стукачем». Скажіть: «Коли ти розповідаєш дорослому, що когось цькують, ти зупиняєш те, що завтра може статися з тобою».

На заняттях у групі я часто бачу одну річ. Варто одному підлітку чесно розповісти про своє, як інші підхоплюють: «І в мене так». У цю мить кожен відчуває, що він не один такий. Одна дитина, яка сказала вголос, дає сміливість іншим, і в класі це працює так само.

Як помітити, що з класом щось не так

Дитина рідко приходить і каже: «Мене цькують». Частіше ви бачите наслідки. Вона раптом не хоче йти до школи, скаржиться зранку на живіт чи голову, «губить» речі й гроші, оцінки падають, після уроків вона закривається в кімнаті і здригається від повідомлень у телефоні.

На марафоні я показую батькам картинку. Чоловіка придавив важкий камінь, а жінку кусає змія, і він не бачить її змії, а вона не бачить його каменя. Камінь на вашій спині: рахунки, війна, тривога, втома. А змія, яка кусає підлітка, це гормони, цькування в школі, паніка від того, що його не приймають однолітки. Ви її просто не бачите. Тому якщо дитина зривається вдома саме на вас, спершу спитайте себе, що могло статися за день. Про цей механізм я писала в статті чому підліток кричить саме на вас.

Що захищає дитину від булінгу

Найкраще захищають дитину навички: сказати «ні», спокійно відповісти на тиск, знайти своїх людей. Підлітки, які це вміють, рідше стають і мішенню, і кривдником. Цього можна навчитися, і вчаться цьому через досвід, як їздити на велосипеді. Чим більше дитина вміє, тим більше вона впевнена в собі.

У нас був хлопець, який підписувався «не Артем» і просив саме так до нього звертатися. У групі він постійно закривався, і тренерці було з ним дуже непросто. Прорив стався на моєму курсі фінансової грамотності: він сказав там буквально два слова. Я розповіла про це його тренерці, і на наступному занятті вона сказала йому при всій групі: «Мені розповіли, що ти там проявився». Після цього хлопець розкрився і закінчив у нас два курси.

На цьому побудована програма Школи лідерства: підлітки 12–16 років раз на тиждень працюють у групі, через ігри і спільні задачі, і кожне заняття спирається на попереднє. Подивитися, як це виглядає зсередини, можна на пробному занятті.

А якщо вдома через усе це вже конфлікти, дитина знецінює вас і зникає в телефоні, приходьте на мій безкоштовний майстер-клас «7 способів “виправити” підлітка». Там я показую, як повернути контакт, коли підліток закрився, і з чого почати розмову про те, що відбувається в класі.